Сімейні конференції

Сімейні конференції є однією з форм відновного правосуддя. Їхнє коріння - у традиціях корінного населення Нової Зеландії - маорі. Для більшості маорі західна модель судочинства сприймалася як варварська і зовсім себе не виправдовувала. Вони стверджували, що західна система націлена на покарання, а не на вирішення самої проблеми. На їхню думку, остаточне рішення нав'язувалося державою, а не приймалося шляхом переговорів всіх зацікавлених сторін. Ані сім'я, ані громада не брали участі в процесі, залишаючи винуватого сам на сам з його проблемами.

Таким чином, в результаті дискусій у 1989 році уряд Нової Зеландії прийняв закон "Про дітей, молодь та їхні сім'ї", за яким справи, порушені в результаті здійснення злочину неповнолітніми, передаються поліцією для розгляду на сімейній конференції. Замість слухань у суді соціальний працівник організовує зустріч потерпілого і правопорушника - сімейну конференцію, участь у якій приймають також сім'ї кожної зі сторін, далекі родичі (особливо це стосується неповних та неблагополучних сімей) та авторитетні у громаді люди. Крім того, на цю зустріч можуть бути запрошені і соціальні працівники, друзі, вчителі тощо. Під час зустрічі всі присутні мають право висловити свої почуття, дослідити факти і знайти загальне рішення проблеми, зокрема - компенсувати потерпілому завдану шкоду. Що найголовніше - таке рішення має бути прийнято одностайно.

Сімейні конференції збирають велику кількість людей. Однак, саме у колі сім'ї відкривається повноцінна можливість для правопорушника полегшити спричинене зло. Правопорушнику тяжко зустрітися з жертвою, але ще важче подивитися в очі своїм батькам. Оскільки правопорушник є членом родини, конференція надає можливість його підтримати. Під час обговорення сім'я опрацьовує узгоджену стратегію наступних дій і заохочує правопорушника взяти на себе відповідальність, а, по можливості, й виправити спричинене зло. Водночас сім'я дає змогу правопорушнику відчути свою підтримку.

У межах закону сімейні конференції використовуються як альтернатива суду (до прийняття судового рішення про винність) і на стадії, що передує призначенню покарання (після ухвалення судового рішення). Вони також створюють можливості для альтернативної системи визнання відповідальності за скоєне і, відповідно, можуть застосовуватись на етапі ухвалення судового рішення. У результаті було доведено, що механізм сімейної конференції може бути використаний як частина формальної системи правосуддя.

Доволі примітною рисою моделі сімейної конференції є широке використання рішень, пов'язаних з участю місцевих громад, що призводить до подальшого спаду кількості молоді в державних виправних закладах. Саме тому та ще завдяки орієнтації на неформальні процедури, новозеландська модель спроможна приносити позитивні результати протягом довгого часу.

У Новій Зеландії cімейні конференції функціонують настільки успішно, що за їхніми результатами закривають близько 80% кримінальних справ. Успіх виявився настільки приголомшливим, що наразі цей досвід перейняли в Австралії, Великобританії, Нідерландах, Швеції та Бельгії.